Багато в нашому селі цікавих історичних місць і одне з них - школа.

   Школа - дорогий і близький дім для кожного, хто в ній навчався. Цей дім назавжди залишається в пам'яті, адже тут проходять найкращі роки життя багатьох поколінь. Це роки безтурботного дитинства. І навіть через багато літ, коли пригадається школа, дивний промінь торкається кожного серця.

   Недалечко від центру села, в садку із акацій, лип і тополь стояла старенька хатина-школа, яка вивчила і дала путівку в життя багатьом поколінням учнів. На жаль, до сьогодні будівля старенької споруди не збереглася.

Найдавніші спогади про школу пов'язані з існуванням двокласної церковно-приходської школи, яка проіснувала до 1914року. В цей час село було під владою Австрійської імперії.

  У 1884 році Іван Табора з Репужинців збудував корчму. Через деякий час село викупило цю будівлю у нього і зробило з неї у 1895 році школу.

Перший учитель був із села Погорилівка Микола Буйнівський. Через рік у село приїхав учитель з Галичини Євгеній Недільський, а в 1897 році учителював Мірош Зотик. У 1906 приїхав з Веренчанки вчитель Савицький і був до 1914 року. Після похорону свого сина, який втопився в річці Дністер і похований біля нашої церкви, він виїхав з села разом з сім'єю.

   Під час Першої світової війни школа була спалена. Відбудована на тому ж таки місці за румунського правління.

   Подальші спогади про школу пов'язані з 1920 роком, коли Буковина перебувала під владою Румунії. В цьому році була відкрита двокласна школа. Директором якої на той час був Крейзон, а вчителями працювали Гривул Петрун і Гьоргіца Домна. Вчитися було важко, не всі діти могли ходити до школи, бо не було одягу та взуття, бракувало зошитів і ручок, книжок майже не було. Книжка була одна на весь клас і то в учителя. Ручки були саморобними: брали перо і прив'язували його до палички. Чорнило робили з хопти (бур'ян): здушували у пляшку сік і ним писали. Деякі діти писали олівцем у одному зошиті, а потім витирали написане і знову писали. Обов'язковим було вивчення румунської мови, бо всі предмети викладалися румунською мовою. Якщо діти були неготові до уроку - їх били різками по руках.

   У 30-х роках у село приїхав Романовський Іван Іванович з сім'єю. Батько жінки був ткач і робив верені для всього села. Він працював у сільській школі до 12 липня 1940 року. Приїхав у село Фато Флорін - румун і вчителька Маришка. Навчання проходило у двох класах. Вчилися діти різного віку. У 1941 році у село повернувся вчитель Романовський І. І. і працював по 1947 рік.

  Після закінчення війни школа почала працювати з 15 серпня 1946 року. Завідуючим якої було призначено Романовського І. І., а вчителями були Шелегон Надія Михайлівна, Прилуцька Ольга Григорівна, Бруско Федора Василівна.

   У жовтні 1946 року директором школи була призначена Шелегон Надія Михайлівна, яка була родом з села Кадубівці. Нелегко було працювати молодим вчителям: в школі навчалися діти різного віку, не було одягу та взуття, працювати і вчитися було дуже важко.

   Наприкінці 1946 року завідуючою школи стала Бруско Федора Василівна, яка закінчила Корсунь-Шевченківське педучилище. Вона була направлена у село Хрещатик разом з Прилуцькою Ольгою Григорівною. Молоді вчительки жили разом на квартирі в Козарійчука Миколи Васильовича - голови колгоспу. Зарплата вчителів була дуже низькою - 35 рублів, цих грошей ледве вистачало на прожиття. В роки голоду вчителям, як і всім людям, було скрутно. Дора Василівна працювала в нашому селі деякий час, а потім була переведена в Звенячинську школу.

   В 1947 році почався голод, діти приходили до школи дуже голодні, сонні, на уроках були неактивними. Багато їх пухло і помирало з голоду. Батьки не звертали увагу на навчання дітей, а думали про те, як їх прогодувати. Багато дітей шкільного віку взагалі не відвідували школу.

  У 1950 році на вакантне місце завідуючої Хрещатицькою школою прибула нова вчителька Делікатна Оксана Семенівна. В школі класи стали комбінованими: 1-3, 2-4, і на посаді вчителя початкових класів залишалася працювати Прилуцька Ольга Григорівна. Вона прибула в наше село за направленням після закінчення педучилища з Черкаської області Корсунь-Шевченківського району с. Киченці. Тут молода вчителька і зустріла свою долю і вийшла заміж за Ткачука Іларія Михайловича.

   Ольга Григорівна провчила не одне покоління дітей і всі з вдячністю згадують про неї. З 1961 року Прилуцька Ольга Григорівна була призначена завідуючою школи. Померла Ольга Григорівна у червні 1996 року.

   В той час у школі працювали такі вчителі: Марак Орест Володимирович, Тарновецька Надія Дмитрівна, Ніна Федосіївна.

   В 1961 році вчителями початкових класів були призначені: Зумер Юлія Яромирівна та Катерина Гордіївна.

   Гаврилюк Юлія Яромирівна навчила читати і писати не одне покоління дітей, які стали хорошими людьми і продовжують її справу і завжди з вдячністю згадують свою першу вчительку.

   У 1962 році на роботу була прийнята молода вчителька Бондар Марія Михайлівна

А в 1964 році в школу прийшли нові вчителі Галина Павлівна, Гринюк Розана Рудольфівна, які працювали впродовж 10 років.

   У 1967 році у школі відкрито групу продовженого дня. В 1978 році класи скомбінували 1-3, 2-4 і вчителями в цих класах працювали Козарійчук Марія Михайлівна та Прилуцька Ольга Григорівна, а школу приєднали до Репужинецької середньої школи.

   У 1987 році на посаду вчителя початкових класів Репужинецької середньої школи після закінчення Чернівецького педучилища була призначена Маренич Галина Петрівна.

   В 1988 році Хрещатицьку малокомплектну школу було від'єднало від Репужинецької середньої школи, і Маренич Галину Петрівну було переведено у Хрещатицьку початкову школу на посаду вчителя початкових класів. 5.09.1991 року Галину Петрівну призначено завідуючою Хрещатицької початкової школи. 

   В 1989 році на роботу прийшла молода вчителька початкових класів Ковальчук Оксана Василівна, а в 1996 по 30.10.1999 року вона працювала заступником директора по навчально-виховній роботі.

   У 1991 році з Репужинецької середньої школи до Хрещатицької початкової школи була переведена вчителька початкових класів Кизима Олеся Дмитрівна, яка працює в даній школі і сьогодні.

   З 1988 по 1992 рік була початкова Хрещатицька школа, завідуючою якої була Гаврилюк Юлія Яромирівна, а пізніше Маренич Галина Петрівна.

   У селі розпочато будівництво нової школи, яким керував голова колгоспу "Україна" Козарійчук Василь Дмитрович.

  Директором школи було призначено Козарійчука Олександра Захаровича, а заступником з навчально-виховної роботи - Маренич Галину Петрівну. 

  Був сформований новий педагогічний колектив, основу якого становили старші вчителі: Гаврилюк Ю.Я., Козарійчук М.М., Єдіна З. П., а також молоді вчителі: Козарійчук Н. М., Тимчук М.Б., Кизима О.Д., Тимчук В.І., Козарійчук Г. В., Фантух В.В., Мороз Л.Ф., Кіндрат О.М., Васильоха Н. О., Калинюк Т. Ф., Ковальчук О. В., Слободян Н. Б. 

   1 вересня 1992 року Хрещатицька неповна середня школа розпочала навчання у приміщенні старої школи.

   Так як нова школа ще перебувала у стані завершення, діти навчалися у різних приміщеннях: 1-4 класи навчалися у дві зміни у старій школі. Учні старшої школи навчалися у клубі, на медпункті, у яслах, у "Семеновій хаті", і ще одне приміщення надала Ковальчук Марія Федорівна. Так діти навчалися протягом І та ІІ чверті.

   І ось настала довгоочікувана мить. 14 січня 1993 року в селі Хрещатик відбулася урочиста подія - було офіційно відкрито і освячено нове приміщення Хрещатицької неповної середньої школи. 

   Відкриття школи стало важливою подією для дітей, батьків та всіх жителів села. Бо закінчилися вже всі ті негаразди, які спіткали дітей, коли вони добиралися на навчання до інших шкіл, що знаходилися за 7км (Репужинецька СШ), 2,5 км (Звенячинська СШ), 3 км (Заліщицька СШ).

  В 1993 році Хрещатицька неповна середня школа була реорганізована в середню школу.  

   Ці слова підтверджують величність професії педагога, яка є дуже цікавою і потрібною. Ентузіазм, енергія, бажання працювати - ось що потрібно справжньому вчителю.

   У 2010 році директором школи призначено Пеліховську Валентину Василівну. Заступником директора з навчально-виховної роботи призначено Калинюк Уляну Василівну.

   Протягом 20 років Хрещатицький навчально-виховний комплекс навчає і виховує своїх учнів. Головною метою роботи школи є гармонійне поєднання навчання та виховання підростаючого покоління.

   Життя школи вирує, бурлить різними цікавими подіями. Це проведення предметних тижнів, у програмах яких переплітаються навчальні та виховні завдання: тематичні лінійки, інтелектуальні ігри (КВК, "Показуха", Що? Де? Коли? "Караоке", вікторини, конкурси, драматичні вистави, інсценівки, де учні показують свої знання, творчі здібності.

   Велика увага звертається на морально-правове виховання.

   У школі проводиться робота з обдарованими дітьми. З цією метою працюють гуртки та клуби за інтересами.

  Одним з головних напрямів виховної роботи школи є організація учнівського самоврядування. Протягом багатьох років діяло молодіжне дитяче об'єднання "Сокіл". У 2005 році створено нове дитяче об'єднання "Первоцвіт". 

  У 2001 році Хрещатицька загальноосвітня школа реорганізована у навчально-виховний комплекс І-ІІІ ступенів. У школі працюють дві дошкільні різновікові групи.

   Станом на 1 вересня 2012 року у школі навчається 97 учнів. Педагогічний склад налічує 22 педагоги.