Так писалась історія с.Хрещатик

ЛЕГЕНДИ!!!

  Щасливі ми, що народилися і живемо в такому чудовому мальовничому селі Хрещатик. В ньому жили наші прадіди, діди, живуть наші батьки, тут корінь роду нашого, що сягає сивої давнини. У нас люди талановиті, бо люблять українську пісню, відроджують стародавні традиції, свято бережуть історичні пам'ятки, переказують з уст в уста легенди, перекази.

   Хто не любить послухати давню оповідь?!. Адже перекази і легенди сягають найдавнішої доби людської історії, навіюють романтику і розказують сувору дійсність. Слухаючи їх, ми відчуваємо подих історії, відгомін нелегкої боротьби за волю і, звичайно ж, чарівну музику кохання, красу нашої дивовижної природи.

   Про історію Хрещатика можна говорити, відштовхуючись від легенд і переказів старожилів. Вони передавалися з вуст в уста, з покоління в покоління, дещо змінювалися, доповнювалися. Тому існує кілька версій легенд про заснування та походження назви села Хрещатик.

   Легенда про ікону святого Іоанна Богослова. Давним - давно на місці теперішнього села був густий ліс. Якось один дідич, якому належало село, відправився в Репужинці до свого приятеля і по дорозі заблудився. Уже й звечоріло, а він ніяк не міг вибратися з лісу. Аж раптом коні зупини­лися, ніби перед ними виникла якась перешкода. Чоловік зліз з воза і побачив перед со­бою глибоку прірву. Крізь лісові хащі помітив мерехтіння світла. Він підступив ближче і зауважив свічку, що горіла біля ікони Івана Богослова та джерела.

Багач помолився Богу за чудесний порятунок, а їдучи додому, забрав з собою ікону. Через деякий час помітив, що ікона з хати зникла, хоча ніхто її не чіпав. Він довго думав над загадковою обставиною і вирішив знову поїхати до джерела. Там чо­ловік неймовірно здивувався, бо ікона стояла на тому самому місці, звідки він її взяв. Нарешті став усвідомлювати, що це місце святе. Знову подякував Богу за чудесне спасіння і помінив збудувати на цьому місці каплицю. Так дідич і зробив.

   Молоді селянські пари, які одружувалися, дідич поселяв недалеко від джерела. Таким чином село постійно розросталося.

Легенда про виникнення монастиря святого Іоанна Богослова. Дуже давно жив собі багатий купець Теодор Прида. Він часто їхав зі своїми товарами в північно-західні землі і аж до самого Львова. Раз під час такої купецької подорожі збився він з дороги, заблудив і почав їхати на сліпо, не знаючи де знаходиться. Аж раптом його осяяло дивне світло. Думаючи, що наїхав на якусь хату, зліз із воза. Щоб переконатися, що то за світло. Та заледве зробив кілька кроків зрозумів, що знаходиться над великою прірвою, над Дністром. В ту мить зникло і світло. Не рухаючись з місця, почекав поки розвиднілося. У цій пригоді побачив віруючий купець велику Божу ласку, яка врятувала його від смерті, і постановив із вдячності до Бога побудувати на тому місці дім Божий. Теодор Прида побудував капличку над джерелом святого Іоанна Богослова, яка стоїть і сьогодні, а пізніше недалеко від каплички побудував церкву святого Іоанна Богослова.

   Легенда про походження назви села Хрещатик від Хреста. Назва села Хрещатик походить від хреста, який поставили люди на горі, біля цілющого джерела. Спостережливі пастухи помітили, що перед святом Іоанна Богослова над джерелом, яке витікало із скали, з'являється чудне світло. Тому вони встановили біля джерела хрест, а від нього вже пішла назва села - Хрещатик.

   Легенда про походження назви села Хрещатик. У селі жив дуже багатий поміщик на прізвище Репужинецький. У всьому лад умів давати. Хазяйство у нього як слід доглянуте. Господа пишна та охайна - окраса на все село. Всі навколишні землі належали йому. У пана було три сини. Два з них були одружені. Одному синові батько віддав землю у Чунькові, другий отримав спадок у Кадубівцях, а третій не отримав нічого, бо покохав дівчину - полячку, яка була не православної, а католицької віри. Однак кохання було настільки великим, що дівчина зреклася своєї віри і прийняла у монастирі хрещення. Цей поступок був схвалений родиною коханого. Тоді батько-поміщик і двоє братів подарували їм по 200 га поля та побудували у селі біля монастиря двір для молодої сім'ї. Звідусіль люди приходили у монастир. У молодого пана у дворі було багато роботи, тому прихожани залишалися у селі. Пан наділяв селянам клаптики землі, на яких вони будували собі будинки і працювали на нього. Так почало розбудовуватися село Хрещатик. І назва пішла від слова «хрещення», що його прийняла молода поміщиця.

   Легенда про походження назви села Хрещатик. Існує ще одна легенда про походження назви села. В ній розповідається, що звістка про цілющу воду дісталася бессарабської землі. Звідти прибула дуже бідна, але красива дівчина-єврейка. Тут її зустрів молодий парубок, панський слуга, і вони покохали одне одного. Одного разу дівчина стояла на колінах і молилася, а поруч розмовляли між собою пан і його слуга.

- Юначе, ти служиш мені вірою і правдою. Що б ти хотів від мене в нагороду? - звернувся до хлопця пан.

- Нічого, - відповів слуга, - тільки дозволь одружитися з цією дівчиною.

Пан легенько торкнувся плеча красуні і запитав: «Ти хочеш вийти заміж за цього юнака?». Дівчина підвелася з колін, простягнула руку юнакові і відповіла: «Так, але я не вашої віри».

- Не переживай, дочко, ми тебе охрестимо. Віднині в нагороду даю вам хату і землю, а село, яке ви започаткуєте, назвемо Хрещатиком».

   З тих пір село носить назву Хрещатик. Через деякий час на місці каплиці збуду­вали монастир і назвали його в честь Іоанна Богослова». В цьому переказі подається друга, малоймовірна версія про походження назви села.

За матеріалами вчителя історії Бортник Галини Василівни