Іоанно-Богословський Хрещатицький чоловічий монастир
Старовинний опис монастиря зазначав, що його заснували ченці Манявського скиту (імовірно - на рубежі XVII-XVIII ст.), Що залишили Галичину через утиски з боку уніатів. За місцевим народним переказом (записано в 1935 р), будував нову обитель купець Федір Прида: одного разу вночі в дорозі він побачив світло і зійшов з воза, думаючи, що попереду - чийсь будинок, однак через кілька кроків опинився біля обриву, і вирішив на знак подяки Господу за порятунок спорудити храм.
Старовинні споруди
Найстарші будівлі обителі - датується XVII ст. каплиця над джерелом св. ап. Іоанна Богослова і храм св. ап. Іоанна Богослова 1760-х рр. Обидві споруди - кам'яні. Каплиця стоїть біля підніжжя довгих сходів, що ведуть до храму, і за своєю архітектурою нагадує 3-приватну церква. Простий в своїй основі - куб з напівкруглої східною стіною і скатною покрівлею - Іоанно-Богословський храм своєрідний завдяки вежі дзвіниці, що примикає з півдня до притвору і укріпленої кутовим контрфорсом, до входу в яку, на рівні середнього ярусу, веде перекинутий зі схилу місток. За версією книги «Краплі духовної води з джерела св. Іоанна Богослова в Хрещатику »(1935), що існувала на дверях храму напис 1765 р свідчила, що ці двері поставив« Феодор, титаря син Прида »(згадуючи ту ж напис, історик Віккенгаузер називає ім'я« Федір Гаджієв »). У книзі Д. Гоберман «По Північній Буковині» (1983) йдеться про те, що храм збудували в 1765 році брати Михайло і Костянтин Талпа (по-Віккенгаузеру, Талпа пожертвували монастирю землю в 1768 р).
Продовження історії
■ Після включення Буковини до складу Австро-Угорщини (1 774) монастир був звернений до парафії. Місцеве джерело продовжувало залишатися центром паломництва.1882 року тут, після слухання акафісту св. ап. Іоанна Богослова і занурення в воду, зцілився хлопчик Олександр Тотоескул, який згодом став священиком і подарував храму книгу з акафістом св. ап. Іоанна Богослова (о. Олександр залишив на ній дарчий напис з розповіддю про своє зцілення). У 1915 р будови обителі сильно постраждали від ударів снарядів (йшла 1-а світова війна). Після включення Буковини до складу Румунії (1918) православні жителі краю клопотали про відродження монастиря, і воно здійснилося в 1933 р Деякі ченці монастиря були в подальшому видатними ієрархами Української Православної Церкви. У їх числі - митрополит Чернігівський і Ніжинський Антоній (Вакарік) († 2003), митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (Руснак) († 2011).
■ У 1957-1960 рр. в обителі жив знаменитий старець прп. Кукша Одеський (Величко) († 1964). Порівнюючи Хрещатик з Афоном, де він починав свій чернечий шлях, о. Кукша говорив: «Тут я вдома, тут я на Афоні! Он внизу сади цвітуть, точно маслини на Афоні. Тут Афон! »В Хрещатик до старця приїжджали його духовні чада, і пожертвувані ними кошти він віддавав на благоустрій монастиря. Якось раз о. Кукша благословив одну з духовних чад пошукати зручне місце для побудови великого братерського корпусу. Знайшовши таке місце на плато і сказавши про нього старцеві, вона почула у відповідь, що в майбутньому там побудують корпус, і це пророцтво здійснилося через 30 років.
■ У 1960 р богоборча влада перевела ченців в Почаївську Лавру (о. Кукшу - в Одесу) і поселили в Хрещатику черниць закритого в Чернівцях Введенського монастиря, а в 1962 р видворили і їх. Після цього монастир використовувався як база відпочинку, на джерелі встановили Водозаборник для заводу мінеральної води, відкритого недалеко від обителі. У 1989 році монастир повернуто Церкві. Щорічно на престольне свято в монастир відбувається хресний хід з Чернівців (відроджена в сер. 1990-х рр. Традиція сходить, імовірно, до 20-30-их рр. ХХ ст.). Пізні споруди. Карстова печера ■ Пам'ятником часів перебування в монастирі прп. Кукші є братський корпус 1957 г. З 1991 р обителі проведені нові будівельні роботи, зведені Благовіщенський храм з нижнім боковим вівтарем Різдва св. прор. Іоанна Предтечі (1991-1998), каплиця прп. Кукші Одеського (1996), 3 братських корпуси (1992-1996), трапезний корпус з церквою (1999-2002). Під монастирською горою є карстова печера, де, за переказами, жили ченці, котрі заснували Хрещатицьку обитель (2002 р від джерела до печери проведені нові сходи).
Взято із офіційного сайту Іоанно-Богословського Хрещатицького чоловічого монастиря - https://kreshchatik-mon.church.ua/istoriya/
Старі фотографії
Тут будуть розміщені старі фото із інтернету та описи до них.
Історія хрещатицького монастиря починається в XVII столітті. Унія, про яку на галицьких землях так довго сперечалися, стала реальністю, ревні поборники православ'я часом вдавалися до кардинальних заходів - як-от втеча через Покуття на Буковину, де, на їх думку, їх віруванням нічого не загрожувало.
В той час біля джерела, з якого тепер труби випомповують мінеральну воду для напоїв, з'явився скит-печера - традиційне явище для Придністров'я (згадайте Бакоту, Нагоряни, Лядову чи Субич). З часом поблизу печери виросла капличка з дзвіницею. Люди йшли сюди як на прощу - вода ж бо цілюща, хоча властивості Природи приписувались міфічній істоті в білому хітоні.
Про створення місцевого чоловічого монастиря розповідає й легенда. За нею, якось туманним ранком бричку місцевого пана коні стрімголов помчали до стрімкого урвища. В кількох сантиментрах від прірви осліплених туманом створінь зупинив монах. Пан, якого ченець врятував від неминучої загибелі, щедро відсипав рятівнику грошенят на будівництво каплички: не все ж в печерах мешкати, хоч як м'яка наддністрянська порода й надається для таких примітивних помешкань.
Так і з'явилася капличка з прибудованою впритул дзвіницею з дерев'яним верхом (див. архівне фото). Під час Першої світової війни на цьому п'ятачку землі йшли запеклі бої, споруда була зруйнована, в 1918 р. відновлена з деякими змінами.
У 1765 році над каплицею з'являється церква Івана Богослова, якій пануюча в той час мода на бароко абсолютно незрозуміла. Все просто й лаконічно, без зайвих фанаберій. Заокруглена апсида, контрфорси, масивна баня - от і всі архітектурні деталі.
Кажуть, щоправда, що збережені фрески XVIII століття, не бачила, нічого не скажу.
В 1768 році брати Михайло та Костянтин Талпа заснували при храмі чоловічий монастир, для чого звели поблизу церкви келії для монахів та проклали дорогу від шляху на Заліщики та Чернівці. Хрещатик робиться популярним відпустовим місцем, що притягує щороку не одну сотню прочан.
Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття в Хрещатику якийсь час перебував якийсь преподобний Кукша з Почаєва.
Монастир діяв до 1960 року, а потім на його місці з'явилася турбаза. Коли я вперше потрапила в Хрещатик, я довго дивувалася занадто казеній архітектурі чернечих споруд та незрозумілому шлагбауму з вахтерською будочкою при в'їзді. Релікти турбази, ага.
В 1990-х монастир повернувся в свої старі пенати. На дністровській кручі звели велику нову церкву (див. фото поруч), розчистили джерело, до старих монастирських споруд обладнали сходи.
Як сюди потрапити? Через міст, що єднає Буковину з Тернопіллям. Проїхати зовсім небагато, десь з два кілометри, там не пропустити поворот ліворуч, на грунтову дорогу (здається, поруч є вказівник до монастиря). Саме село лишається обабіч траси, до монастиря веде поганенька дорога. Зорієнтуєтесь. Тим більш, поряд завод, який випускає солодку та мінеральну воду "Хрещатик". Тільки не сподівайтесь в'їхати в сам монастир на авто: дорога не найкраща, пошкодуйте колеса та свої шлунки.
Як не дивно, монахи досить приязно ставляться до відвідувачів, не забороняють ходити територією (я була майже всюди, а крім мене - ще група школярів з вчителькою), не вимагають якихось хусток чи ще якихось дивацьких обмежень.
Джерело - www.castles.com.ua/kreszczatek.html
Фрагмент з сценарыю фільму "Буковинські монастирі":
"Поруч з селом Хрещатик, на крутому березі Дністра, одному з тих, що утворюють відомий "Дністровський каньйон",
розташований православний монастир Святого Іоана Богослова.
За переказами, монастир засновано в XVII сторіччі монахами, які тікали від уніатів з Манявського скита у Галичині.
Церква Святого Апостола і Євангеліста Іоана Богослова збудована в 1765 році та є пам'яткою архітектури національного значення.
Вище, на горі розташована нова церква Благовіщенської Божої Матері.
Капличка над джерелом була збудована, мабуть, трохи раніше 1765 року. Але на початку XX сторіччя була перебудована.
Джерело мінеральної води, що знаходиться на території монастиря, забезпечує водою не лише монастир і село Хрещатик,
а і завод, який випускає однойменну мінеральну воду.
У радянські часи монастир закрили.
В його приміщеннях (в радянські часи) був Будинок відпочинку.
Під час другої світової війни в скелю (що на території монастиря) попав артилерійський снаряду
і частина каменю відкололась. Перед очима людей відкрилась печера.
Існує переказ, що в цій печері, ще до поселення монахів з Манявського скита, жив монах - "відлюдник".
Тепер це місце усамітнення монахів для молитви.
У 1989 році монастир було відроджено."
Джерело - vitaliy7.livejournal.com/44062.html